нема/є — is/not
2023
Документація проєкту Вольта Агапєєва та Діми Толкачова, що експонувався у галереї Dymchuk (Київ) у червні 2023 року.
Documentation of the project by Volt Agapeyev and Dima Tolkachov that was exhibited in Dymchuk Gallery (Kyiv) in June, 2023.
нема/є
війна утворює пустоти: в поверхнях міста та в нас самих. але порожнеча ніколи не цілковита. адже відсутність — це завжди можливість нової присутності.
отвори від розривів бомб заселяють міста масками парейдолій, які помічаєш навколо частіше за знайомі обличчя. а нові трави проростають крізь діри від уламків, аби спіймати промені світла.
топографічні мапи стають слідами минулого – привидами вулиць, яких уже немає. вчора і сьогодні злились у вічнотриваюче тепер, а завтра розпливається примарою між нема і є.
ми віримо, що відбудуємо міста, але не знаємо, як скоро відновляться емоційні попелища. відчуття майбутнього повертає лише надія в те, що усі пустирі оживуть, а порожнини, врешті-решт, заповняться. однак, від нас залежить чим саме: смутком за як було до чи радістю від як ніколи раніше.
is / not
war creates gaps: on the surface of the city, as well as in ourselves. but those gaps are never absolute. absence is always a potential for a new presence.
numerous holes made by bomb explosions inhabit cities with masks of pareidolia which one tends to notice more often than familiar faces.
topographic maps are turning into traces of the past, ghosts of the streets that exist no more. yesterday and today merged into the everlasting now, and tomorrow becomes a blurred phantasm between there is and there is not.
we believe that we will rebuild the cities, but we do not know how long it will take for the emotional burns to recover. the feeling of the future returns only with a hope that all the wastelands will revive, and the gaps will be filled in the end. yet what we will fill the void with depends only on us: will it be a yearning for like it was, or a joy of like never before.
Вольт Агапєєв. Солерос
Туш, папір, акрил, ПВА
2021
Червень 2021. У Соледарі постійно йдуть дощі. Зробити графітку в рамках короткострокової резиденції неможливо. Переключаюсь на “план Б” і створюю широкоформатну графіку про комунікацію у місті
на основі сегмента соледарського газопроводу. Вчасно завершую роботу, пишу невеликий текст, проводжу презентацію і повертаюсь до Києва.
Червень 2023. Робота “Солерос” стає частиною проекту НЕМА/Є. Але з кінця січня Соледар окупований російськими військами. В ході тривалих важких боїв місто перетворилось на руїни.
Населений пункт, більшість жителів та комунікації між ними зникли.
Хаотичний фон і порожні пробіли на графіці тепер лиш підкреслюють неіснування цього міського пейзажу. Але водночас Соледар продовжує існувати в моїй особистій історії, яка матеріалізувалась у графічну згадку про місто, що зможе відновитись лише після деокупації.
Volt Agapeyev.
Saltwort
Ink, paper, acrylic, PVA
2021
June 2021. It was constantly raining in Soledar where I had to make a mural during
a short-term residence. I decided to switch to plan B and created a large-format drawing about communication in the city
based on a gas pipeline segment. I completed my artwork on time, wrote a short text about it, gave a presentation, and returned to Kyiv.
June 2023. The artwork becomes part of the IS/NOT project. But since the end of January, Soledar has been occupied by Russian troops. During long and heavy battles, the town turned into ruins.
The settlement and most of the inhabitants disappeared.
The chaotic background and empty gaps emphasize the non-existence of the cityscape.
Still, Soledar continues to exist in my personal story that materialized into a graphic memory of the town that will be able to recover only when de-occupation takes place.
Діма Толкачов. Лиця
УФ-друк на ПВХ
2022 -
2023
Ми соціальні тварини, тому мусимо миттєво розпізнавати емоції інших. Це еволюційно зумовлена потреба, яка підвищує ефективність комунікації у групі. Ми можемо проєктувати цю здатність навіть на об’єкти, які не є людьми. Це явище називається парейдолією. Тому у двох крапках та лінії під ними можна побачити очі й уста. Ми сприймаємо такі поєднання форм як обличчя і навіть інтерпретуємо як вираз певної емоції — радості, гніву, болю.
Коли Київську область було звільнено від російських військ, я поїхав у Ірпінь — одне з передмість столиці, щоб фотографувати наслідки війни. Однак, я відчував, що мені складно робити портрети та документувати історії. Я не міг ні спілкуватись, ні навести на когось камеру. Тому вирішив шукати парейдолічні обличчя, утворені вибухами бомб. Це був мій спосіб знімати портрети війни, не втручаючись в особистий простір тих, хто пережив вторгнення.
Dima Tolkachov. Faces
UV printing on PVC foam
2022
-
2023
We're social animals that have evolved to recognize emotions quickly. We can project this ability on non-human objects as well. The phenomenon is called pareidolia. Two dots for eyes and a line for mouth can grab our attention. We perceive it as a face and even interpret it as expressing a particular emotion — happiness, anger, pain.
When Russians were forced to retreat from Kyiv suburbia, I went there to photograph the traces of the occupation. When I arrived at Irpin, a city next to Bucha, I instantly felt I had trouble taking portraits and documenting stories. I couldn't talk or point a camera at anyone. Still, I felt an urgent need to express the traces of the consequences of the war.
I decided to look for pareidolic faces formed by bomb explosions. It was my way of shooting portraits of war without intruding on the personal space of those who survived the invasion.
Вольт Агапєєв. Фантом
Туш, калька
2023
Карта — ідеальний документ, щоб засвідчити зміни: територій, людської діяльності чи екологічної ситуації. Водночас разом зі спогадами людей — це часто єдині свідчення про міста, які стерла з лиця землі війна.
Для роботи "Фантом" я використав топографічні карти Соледару та Бахмута. Домалював решту фрагментів, щоб створити образ одного з вершників Апокаліпсису.
Це збірна картина спустошеного міста, що перетворилось у привид. Натяк на сотні населених пунктів на Сході та Півдні України, які залишились лише на мапах після гарцювання війни.
Volt Agapeyev. Phantom
Ink on tracing paper
2023
A map is the perfect document to record changes — in territories, the dynamics of people's activities, or the environmental situation. With people's memories, maps remain the only evidence of cities that the war razed to the ground.
To create “Phantom”, I used parts of the topographical maps of Soledar and Bakhmut. I imagined other fragments to shape a horseman of the Apocalypse.
The ink drawing is a collective image of a city that turned into a ghost. It refers to hundreds of settlements in the East and South of Ukraine, which remained only on maps after the prancing of the war.
Вольт Агапєєв.
Цілі зникли
Туш, папір
2023
Останні півтора року відчуття часу деформувалось. Те, що сталося сьогодні, завтра здається вигорілою згадкою із іншого життя. А те, що буде завтра, розмивається у далекий туман.
Минуле і майбуття
— у розфокусі ніби своєрідне боке. Чіткість набувається лише тут і зараз. Все поза ним — затуманене катарактою війни.
Свою роботу я свідомо зримував із серією "Нові трави" Діми. Адже ми проростаємо крізь найтемніші часи й тягнемось через усі можливі просвіти до майбутнього. Яким би нечітким та туманним воно не було.
Volt Agapeyev.
The goals are gone
Ink on paper
2023
The sense of time has deformed over the last one and a half years. What happened today seems like a faded memory of another life. What is going to happen tomorrow blurs into faraway fog.
We see the past and future as a bokeh background. Only here and now is distinct. Everything else is clouded with the cataract of war.
I deliberately rhymed my work with Dima's "New Grasses." After all, we grow through the darkest times and reach the future through all possible gaps. No matter how vague and nebulous it is.
